Vasyl Vasylciv!!!
You are genius in the sky!!!
You are saver of the world!!!
Esthetic Education

Гм. Пишучи про цю людину, просто не об╕йдешся без еп╕граф╕в. Тим б╕льше, що п╕сня, зв╕дки ця цитата, йому самому ╕ присвячена. А знаки оклику можна було б доставляти до неск╕нченност╕. Бо ╕стерика, яку викликав цей персонаж серед меломан╕в - безрозм╕рна, як автобуси в годину п╕к або хорош╕ капронов╕ панчохи. ╤ ц╕й ╕стериц╕ вже два роки. Люди ходять на його концерти з головною метою: перев╕рити, чи так справд╕ бува╓. Творч╕сть 19-р╕чного льв╕в'янина продовжу╓ вражати. ╤ не лише як╕стю, а й об'╓мами.  Маестро написав вже б╕льше п╕втори сотн╕ п╕сень, ╕ писати продовжу╓. А дебютний альбом, що т╕льки-но вийшов, названо просто: «Голденх╕тс». Факти так╕ красномовн╕, що дал╕ просто неможливо говорити монологом. В двосторонн╕й режим ми з Василем Васильц╕вим перейшли в одн╕й з ки╖вських кав'ярень.  Почина╓мо з перев╕рки стереотип╕в.

- Так ти от, як льв╕в'янин, мабуть все про каву зна╓ш ╕ жити без не╖ не можеш?

- Н╕. Я чай п'ю. Мен╕ чомусь подоба╓ться. Але чай не з молоком, а простий. Я чай раз╕в 20 на день п'ю. Але не для того, щоб не спати, а просто. П'ю з цукром, дв╕ з половиною ложки. Але лише заварний. Бо в пакетиках в╕н поганий. А каву переважно не п'ю. Краще вже капуч╕но якесь.

- А до╖хав як?

- Погано. Душно було. Я взагал╕ думав, що в наших по╖здах холодно. А  там напалили, ╕ було дуже жарко.  А я ще ╖хав на верхн╕й полиц╕, то треба було розбиратися. А вноч╕ я прокинувся в╕д того, що ....ха-ха-ха-ха-ха... дядько знизу хроп╕в, так завивав, що взагал╕! Тод╕ я включив музику ╕ дал╕ вже нормально.

- А що ти включив?

- Esthetic Education, моя улюблена група.

- А вони стали тво╖ми улюбленими вже п╕сля того, як вони про тебе п╕сню написали, чи ще до того?

- Я ╖х знав ╕ до того, чув деяк╕ п╕сн╕, але звичайно п╕сля того, як вони написали про мене п╕сню, я став б╕льше ними ц╕кавитися. ╤ д╕йсно дуже ц╕кава група. Вони виступали у Львов╕, в клуб╕ П╕кассо, ╕ на концерт╕ ще кращ╕, н╕ж у запису.

- Ти п╕сню Esthetic Education «Василь Васильц╕в» часто слуха╓ш?

- Та я ╖╖ вже чув раз╕в з╕ сто. Але коли в мене зовс╕м поганий настр╕й, то включаю.

- А ти здивувався, коли почув, що про тебе п╕сню написали?

- Ну ясно!!! Я такого нав╕ть не оч╕кував. Але ще б╕льше здивувалися вс╕ однокласники ╕ одногрупники. Коли «естет╕ки» в нас виступали - там було багато мо╖х знайомих. ╤ вони кажуть: «Для вашого земляка, Василя Васильц╕ва!». То вони мен╕ пот╕м ще м╕сяць пам'ятали. Не знаю, чи зм╕нилося якось ╖хн╓ ставлення, я н╕коли того не випитую, але можливо, стали б╕льше прислухатися до того, що я говорю.

- А кл╕п тоб╕ як? Тебе там зобразили в рол╕ Кена, який ма╓ вс╕х, яких т╕льки захоче, Барб╕.

- Ну, у створенн╕ кл╕пу чи п╕сн╕, думаю, найважлив╕ше, щоб воно чимось людей зачепило. ╤ нав╕ть неважливо чим. ╤ я думаю, що такий кл╕п вс╕ запам'ятають. А про супер-героя... в так╕╖ рол╕ я себе не бачу, просто стараюся бути нормальною людиною ╕ допомагати вс╕м по можливост╕.

- А ти робив у сво╓му житт╕ як╕сь подвиги? Ну хоч щось маленьке в дитинств╕?

- Ну, х╕ба що черепашку врятував, вона в мене вдома жила, аквар╕умна. На аквар╕ум╕ такий дашок був, вона на нього вилазила ╕ ганяла. ╤ от вона випала зв╕дти, перевернулась на панцир ╕ вже була ха-ха... непритомна. Я ╖╖ побачив, поставив на м╕сце ╕ вона пот╕м очуняла.

- Так ти герой! А взагал╕ як тоб╕ тема пластикових ляльок?

Мен╕, в принцип╕, не дуже подобаються н╕ ляльки, н╕ манекени. Т╕льки що йшов по п╕дземному переходу, ╕ там стояв манекен. Я аж злякався. Але тим не  менше щось в тому ╓. Я тепер перед сво╖ми концертами у Львов╕ включаю цей кл╕п Esthetic Education.

- А д╕вчата в стил╕ «барб╕» тоб╕ подобаються?

- В першу чергу д╕вчина ма╓ бути розумна. Зовн╕шн╕сть також важлива, але не можу сказати, що оч╕ мають бути такими, кол╕р волосся отакий-от, а попка така. Мен╕ р╕зн╕ д╕вчата подобаються. Людина перш за все ма╓ бути гарна всередин╕.

- А хто тоб╕ з «естетик╕в» найб╕льше подоба╓ться?

- Вони вс╕ ц╕кав╕. В мене нав╕ть ╓ п╕сня, назива╓ться «Про Esthetic Education». Це п╕сня в╕дпов╕дь на  ╖хню. ╤ там я розказав все. Я там написав про Лу╖ - що в╕н б╕льше ╕нту╖тивний, ╕ взагал╕ ... така емоц╕йна людина. Юр╕й Хусточка... в╕н романтик, можна сказати. Дмитро Шуров з б╕знесовими манерами, тобто дуже швидкий. ╢ ще в груп╕, мен╕ сказали, г╕тарист та ударник.

- Кл╕п, кажуть, на одному з концерт╕в зн╕мати будеш. На не╖?

- А я ще не знаю. Це питання ще обговорю╓ться. ╤ зйомками кл╕пу, ╕ випуском диску займа╓ться Esthetic Music. Хоча в мене вже до того було 4 кл╕пи. Але то звичайно льв╕вського телебачення виробництва (см╕╓ться), тому як╕стю, я так думаю, буде сильно в╕др╕знятися.

- Кл╕п, я так розум╕ю, буде концертним?

- Зда╓ться, то справд╕ буде концертник. Думаю, що для сторонн╕х людей, як╕ мене ще не знають, найц╕кав╕шою буде  реакц╕я людей на концерт╕ на мо╖ п╕сн╕. Сторонн╕ люди не розум╕ють, чого так.

- А ти зна╓ш, чому?  Кажуть, що на тво╖х концертах люди см╕ються дуже багато. Так сильно, що деколи нав╕ть тебе самого не чути.

- А я так само дуже багато см╕юся  (см╕╓ться)!!! Ти не пом╕тила? Взагал╕, см╕х - це добре. Не обов'язково см╕ятися з когось чи з чогось. Коли людина щаслива, то вона також см╕╓ться.

- Ну а ти чого так часто см╕╓шся?

- Ну... переважно згадую вс╕ляк╕ см╕шн╕ моменти.

- А зараз чого так часто?

- Ну... тут ст╕нка така... см╕шна (см╕╓ться). А ще  я сьогодн╕ бачив газон. Там трава така... вискубана, м╕сцями взагал╕ нема. В той газон втикнули щит, а на ньому написано: «Траву поливають х╕м╕катами, обережно, не торкатися» (см╕╓ться). Воно по н╕й ╕ без щита видно.

- Тобою, кажеш, займаються Esthetic Music. Ти ╖м повн╕стю дов╕ря╓ш?

- Звичайно, дов╕ряю, це ж моя улюблена група. Ну ╕ треба, щоб хтось з╕ сторони дивився на те, що я роблю. Бо я це з╕ сво╓╖ бачу. Я, звичайно,  пропоную деяк╕ сво╖ ╕де╖. Деяк╕ вони схвалюють, деяк╕ н╕. Я в╕дсилаю ╖м мейлом пропозиц╕╖, а вони вже думають, використовувати чи н╕.

- А з Русланою ти вже сп╕лкувався, чи так ╕ не вийшло?

- Я передав Руслан╕ запрошення на м╕й концерт. Вона, звичайно, не прийде. Ми так до цього часу ╕ не бачилися, хоча я не надто сильно намагався. Але прийде ╖╖ чолов╕к. Ну, вона, типу, буде в цей час десь за кордоном. А просто, щоб шукати можливост╕ зустр╕тись... не знаю. Я написав цю п╕сню, тому що Укра╖на не часто щось десь вигра╓. Я не думав, що ╖╖ вс╕ так будуть слухати. Це було як виконання громадського обов'язку.

- А ти хот╕в би представити Укра╖ну на ╢вробаченн╕?

- Н╕, не хот╕в би.  Бо я би не виграв. А пот╕м би вс╕ казали, що я, як ╫ринджоли. Вискочили, н╕хто ╖х не зна╓ ╕ нев╕домо для чого прийшли.

- ╤ все ж ти прин╕с щось нове в укра╖нський шоу-б╕знес?

- Напевно те, що мен╕ абсолютно все одно, що там музичн╕ критики говорять ╕ що соб╕ думають аранжувальники, а я соб╕ пишу ╕ працюю так, як хочу.

- Полегши, до реч╕, музичним критикам роботу. Вони ламають голову над тим, як назвати стиль музики, в якому ти працю╓ш.

- Взагал╕ я працюю в дуже р╕зних стилях. В альбом╕ нав╕ть п╕сня написана в стил╕ реггей. Мен╕ подоба╓ться зм╕шувати р╕зн╕ стил╕ нав╕ть в одн╕й п╕сн╕.

- А що ти сам любиш слухати?

- Моя улюблена закордонна група - The Beatles.

- А що тоб╕ в дитинств╕ сп╕вала мама? Були як╕сь колисков╕?

- Я музики в дитинств╕ взагал╕ не любив. Вона мене нервувала. А почав любити може з третього класу. В дитинств╕ важкий рок слухав. Слухав те, що включав старший брат - Metallica, Aerosmith... Хоча насправд╕ брат на мене уваги не особливо звертав. А от недавно  прийшов з якогось дня народження, трохи веселий, а я йому включив свою п╕сню «Про Esthetic Education». В╕н послухав ╕ сказав: «Н╕рвана» (см╕╓ться). То я  йому нав╕ть ту п╕сню записав. А взагал╕ якщо говорити про стиль, то мабуть можна назвати його art-off. За назвою того ж таки ком'юн╕т╕ в Живому Журнал╕. То можна перекласти нав╕ть по-р╕зному. Можна «поза рамками»,  можна «поза мистецтвом», а можна ╕ як «мистецтво виключене».

- А на The Beatles не хот╕в як╕сь кавери записати?

- Н╕, я не зможу краще. Це святе. Група, через яку я взагал╕ почав писати. Вони стали мо╓ю улюбленою групою буквально за к╕лька секунд. Коли я почув п╕сню «Love Me Do». Пот╕м я читав ╖хню антолог╕ю. Вони довгий шлях пройшли, ╕ нелегкий. Але, як би там не було, життя в них було ц╕каве, ╕ це краще, н╕ж бути слюсаром-електриком.  Так що,  кавери на таку групу - н╕. Коли людина робить кавери - тому що сама не може зробити н╕чого. Я зробив у сво╓му житт╕ одну парод╕ю - «Кальмар сушений». Це парод╕я на реп. Мене просто завжди дуже нервував реп. Я н╕коли не м╕г зрозум╕ти, що може бути ц╕кавого в тому, щоб просто говорити. Хоча тепер я розум╕ю, що це також музика.

- А ще про когось хот╕в би написати п╕сню? Кр╕м оди Руслан╕ ╕ в╕дпов╕д╕ Esthetic Education?

- Н╕. Такого  бажання поки не було. Але я страшний фанат  Гарр╕ Поттера, ╕ я написав п╕сню на слова Джоан Роул╕нг. Якщо на якомусь концерт╕ люди будуть просити на б╕с, то я ╖╖ обов'язково виконаю.

- Фанат Гарр╕ Понтера!? Ти нав╕ть книжки ц╕ читав?

- Так. ╤ по 10 раз. А тепер от читаю вже в ориг╕нал╕. Вже дочитую шосту. Я спец╕ально нав╕ть мову трохи вчу. Бо якби не читав укра╖нський вар╕ант, то н╕чого би не зрозум╕в.  А  взагал╕ я трошки побував за кордоном, ╕ зрозум╕в, що треба, щоб мо╖ п╕сн╕ також мали англ╕йськ╕ верс╕╖. То  тепер я потрохи перекладаю. Хоча я пом╕тив, що люди не завжди люблять англ╕йськ╕ верс╕╖, бо не завжди знають слова. Але в англ╕йськ╕й верс╕╖ пару п╕сень таки будуть: «Дякую, Руслано», буде «Я люблю», буде «Про Esthetic Education».

- А чому на альбом╕ нема╓ англомовних п╕сень?

- Це, зда╓ться, ╓дине, що «естет╕ки» в╕дхилили. Я пропонував пару п╕сень англ╕йською. ╤ ще хот╕в, щоб були м╕нуси п╕сень, щоб люди соб╕ могли сп╕вати караоке. Але вони сказали, що м╕сця не вистачить. Та ╕ все одно... 14 п╕сень, це вже б╕льше н╕ж просто альбом.

- А про що ти пишеш, про що найц╕кав╕ше? Я ще не все встигла прочитати.

- Добре... я тоб╕ подарую (см╕╓ться знов ╕ вийма╓ з сумки книгу «Вогонь земл╕. Мо╖ перш╕ сто п╕сень»). Отут можна ознайомитися з л╕рикою. А якщо коротко, то пишу про те, що мене кожен день оточу╓, про под╕╖ як╕ мене найб╕льше хвилюють. Взагал╕, я думаю, що людина ма╓ право робити те, що ╖й найб╕льше подоба╓ться. ╤ що вона хоче робити. ╤  якщо мен╕ хочеться написати п╕сню про оцю поп╕льничку, то я можу написати.

- ╤ якими би були перш╕ рядки?

- Зараз важко  сказати, але, зна╓ш, я стараюся бути ориг╕нальним, ╕ якби п╕сня називалась «Поп╕льничка», то вона не була б про поп╕льничку. Можливо вона була б про те, що люди мусять бути охайними, ╕ не кидати см╕ття на п╕длогу.

- А ти сам куриш?

- Не курю. ╤ не п'ю. Нав╕ть пива.

- Чого так?

- Та не хочу.

- А пробував?

- Ну, звичайно. У Львов╕ ╓ так╕ Чортов╕ скел╕. Ми з друзями колись давно вил╕зли на них ╕ були так╕ дуже крут╕ -  курили. Було не дуже при╓мно, я закашлявся, але треба було перед вс╕ма показати, що ти дорослий.

- Сигарети звичайн╕ курили, чи траву?

- Мальборо (см╕╓ться)!!! А взагал╕ мен╕ не дуже сподобалося. ╤ я не вважаю, що треба звикати до звичок, як╕ шкодять здоров'ю ╕ за них ще треба платити.

- А якщо на шару?

- Ну тод╕ все одно лиша╓ться перший пункт.

- Я чого про траву спитала. Люди коли твою музику слухають питаються «Що в╕н курить?» Банально, але ╖м страшенно ц╕каво.

- Зна╓ш (см╕╓ться), в мене перепад╕в характеру ╕ так вистача╓. ╤ ще в мене 8 рок╕в музично╖ осв╕ти, школа, ╕ зараз я вже зак╕нчую училище, ╕ з аранжування в мене 10 бал╕в. ╤ ще я граю в оркестр╕ училища. Тобто я знаю, як писати музику без трави, за правилами. Хоча мен╕ за правилами не подоба╓ться. ╤ людям на концертах б╕льше подоба╓ться те, що я роблю для себе, як сам вважаю за потр╕бне. А мен╕ це ╕ на руку. Добре, що ╖м подоба╓ться те ж, що ╕ мен╕.

- Швидко в тебе п╕сн╕ пишуться? Он вже ц╕лих 11 альбом╕в ╓.

- Ну одна п╕сня в середньому з аранжуванням ...  годин 80.

- Ого.

- А ти думала, так просто? То просто люди думають, що все швидко. А просто треба взяти людину, посадити б╕ля себе, ╕ хай сидить. Поки я робити буду. Я колись прочитав десь... написали, н╕би дякую Руслано я  зробив за 2 хвилини. Сама п╕сня за одну секунду виникла. Але то ╕дея. А ╖╖ ж ще треба зробити. Всього в мене разом б╕льше 150-ти п╕сень. Записано ╓ б╕льше половини, нав╕ть б╕льше ста п╕сень. А решта - ╓ вже слова ╕ музика.

- Ти не втомлю╓шся з роками п╕сн╕ писати? Он вже ск╕льки.

- Не важко. Чим дал╕, тим легше. Взагал╕ я ж сам все роблю. Слова, музика мо╖.  ╤  саме це, я думаю, вже в╕др╕зня╓ мене в╕д багатьох ╕нших, як╕ н╕чого сам╕ не роблять.

- А на тому альбом╕ п╕сн╕ будуть переаранжован╕, чи в ориг╕нал╕?

- Н╕, все мо╓. Буде зроблений т╕льки мастеринг.

- А багато ж неправди про тебе пишуть?

- Ага. Але деколи так╕ завороти роблять, що нав╕ть жити ц╕кав╕ше ста╓. Одна журнал╕стка спитала, чи правда, що я в «Св╕ж╕й кров╕» з Тартаком виступав? А я  просто на М1 був в гостях у «Гутен Морген» в Положинського.

- А хот╕в би з Тартаком засп╕вати? Або з кимось ще?

- Н╕. Я дуети не люблю. Якби природно так вийшло, думки сп╕впали... а просто заради само╖ ╕де╖ дуету, то н╕. Мен╕ зразу чогось дует «Св╕тязь» нагаду╓. (см╕╓ться). Мен╕ не подобаються ц╕ пародисти.

- А вся укра╖нська естрада загалом?

- Я останн╕м часом трохи зм╕нив сво╓ ставлення до людей, як╕ виступають. Якщо хтось за то платить грош╕ ╕  воно ╖м потр╕бне, то нехай. Хоча коли т╕льки ╖хн╕ кл╕пи висять на телебаченн╕, ╕ншим ста╓ важко пробитись. Але мене це мало хвилю╓, тому що я писав п╕сн╕ не для того, щоб стати в╕домим. В мене все так випадково виходить. Я  себе не програмую, щоб пот╕м не розчаровуватися. Але от зараз сп╕лкуюся з ц╕кавими людьми, ╕ це вже для мене при╓мно.

- А  знайом╕ якось сво╓ ставлення зм╕нили до тебе?

- Ставитись стали краще, але я останн╕м часом почав думати, чи це по-справжньому.

- Ти ж зна╓ш, що кажуть, н╕би ти тепер вир╕шу╓ш долю укра╖нсько╖ естради? Що Поплавський п╕шов з╕ сцени, бо прийшов Василь Васильц╕в?

- Так (см╕╓ться). Я читав це в ╕нтернет╕. Ну, те, що анекдоти складають, це добре. Але так пор╕внювати, все одно, що б╕ле з чорним. Але може, якщо брати п╕сню «Мо╓ село», то вона може схожа на «Яблуневий дощ».  Мен╕ Поплавський не дуже подоба╓ться, але щоб там не казали, в╕н давно став з негативно╖ сторони культовим. ╤ я впевнений, що якби людину на вулиц╕ спинити ╕ спитати, чи хоче вона познайомитися з Поплавським, вона сказала би «так».

- А ти би хот╕в?

- Н╓. Раз люди нас ╕ так вже докупи в'яжуть, то нащо ще знайомитись? А взагал╕, я таким не страждаю - знайомитись ╕з знаменитостями. Було три людини в св╕т╕, в яких я хот╕в би взяти автограф, лишилося дв╕... Джоан Роул╕нг ╕ Пол МакКартн╕. Був ще колись Ющенко, але тепер вже н╓. Але в╕н зум╕в стати символом для народу, ╕ це вже добре. Я нав╕ть п╕сню про нього написав. Якби в╕н не став президентом, то було б г╕рше. Але тепер це все вже так д╕стало. Я впевнений, що б╕льш╕сть у кра╖н╕ нав╕ть не дивиться тих новин.

- А в тебе автографи беруть?

- Так. Я даю, але не люблю це. Бо це все так см╕шно вигляда╓. Можна брати автограф ну х╕ба що у всесв╕тньо в╕домо╖ людини. А я що? Я сиджу соб╕ там у Львов╕.

- Ну от зараз ти при╖хав до Ки╓ва. Тоб╕ тут комфортно, чи н╕?

- Н╕. Тут  все якесь таке дуже велике. Трохи жорстоке м╕сто. З ╕ншого боку за кодоном ще жорсток╕ше. ╥демо, припустимо, в Польщ╕ на по╖зд╕. Там взагал╕ жоден кондуктор не п╕д╕йде ╕ скаже «ваша зупинка». В нас тридцять раз╕в нагадають про зупинку ╕ щоб не забули реч╕. Але з  ╕ншого боку подоба╓ться  те, що в Ки╓в╕ багато м╕сця ╓. Бо у Львов╕ м╕сця взагал╕ нема. Дуже поган╕ дороги, вулиц╕ вузьк╕ ╕ дуже багато транспортних засоб╕в. ╤ дихати нема чим.  Тут набагато в╕льн╕ше. А у Львов╕ люблю гуляти ввечер╕. ╤ там гарн╕ будинки. ╤ ще там ╓ Високий замок, з якого дуже гарний вид на м╕сто.

- А в Ки╖в ти б не пере╖хав?

- Н╕. Хоча я в Ки╓в╕ написав нав╕ть одну п╕сню. «Топ- топ». П╕сня репресованого. Вона ╓ на альбом╕.  Там про кролик╕в. Але вона не про кролик╕в.

- А про що п╕сня «Смажена в╕дбивна Марка»?

- Та це взагал╕ н╕сен╕тниця. Я про то прямо говорю. ╢ так сп╕льнота в ЖЖ - art-off, де з мене приколювалися. То я ╖м ╕ написав листа, ╕ сказав, раз вони люблять приколюватися, то от ╖м п╕сня така, ╕ подякував за рекламу.

- А вони що?

- Ну на деякий час перестали всяку ф╕гню писати, але пот╕м все почалося знов.

- Тво╖ противники кажуть от, що Василь Васильц╕в взагал╕ сп╕вати не вм╕╓ ╕ в ноти не попада╓.

- Ну... в мене як м╕н╕мум 10 вчител╕в вокалу було. А сп╕ваю я з третього класу. Але звичайно, що мен╕ треба рости. Взагал╕ талановитих по справжньому людей дуже небагато, ╕ я не маю н╕яких особливих даних. Але я вчуся. З ╕ншого боку,  концерти сам не орган╕зовую. Мен╕ завжди люди сам╕ дзвонять.

- Концерти вже перш╕ реальн╕ грош╕ дають?

- На концертах грош╕ не головне. Головне - люди. Якось нав╕ть грав на вес╕лл╕. Але то не зовс╕м вес╕лля було. То таке - в гуртожитку. То я не в╕дмовився, коли мене попросили. Правда, то вже давно було. Але взагал╕ я  не виступаю на днях народження чи вес╕ллях. А реальн╕ грош╕.... Ну.... Так. Я купив соб╕ ноутбук.

- За гонорар?

- За к╕лька гонорар╕в (см╕╓ться). ╤ ще 4 тисяч╕ гривень винен. Банку.

- А в людей позичати не любиш?

- Н╓. Не люблю комусь бути винен.  Ну от одну свою ман╕акальну ╕дею з ноутбуком вже реал╕зував. Тепер п╕сн╕ писати легше. Тепер коли воно крутиться в голов╕, зразу можна щось робити. Дуже зручно.

- В тебе нав╕ть ╓ п╕сня про ╕нтернет.

- Ну то я одного дня с╕в ╕ подумав, що нема жодно╖ п╕сн╕ про ╕нтернет. Вс╕ ним користуються, але п╕сню н╕хто написати  так ╕ не спром╕гся.

- А ти ╕нтернет-залежний? Я про сид╕ння в чатах, вс╕ляк╕ мережев╕ ╕грашки...

- Н╕. Я зв╕дти просто беру ╕нформац╕ю, яка мен╕ потр╕бна, семпли переписую. Чи в╕део якесь. Вже от наприклад з'явився трейлер до нового ф╕льму про Гарр╕ Поттера, то я вже соб╕ його скачав, ╕ в╕део з╕ зйомок. Ф╕льми не качаю. Дуже довго, тому мен╕ прост╕ше на диску купити. Та я  ╕ взагал╕ ф╕льми мало дивлюся. Ран╕ше дивився багато телев╕зора ╕ майже н╕чого не читав. Т╕льки те, що в школ╕ задавали. ╤ один раз я не знаю чого прочитав два томи Джека Лондона. А пот╕м з'явився Гарр╕ Поттер, ╕ я почав читати, ╕ перестав дивитися телев╕зор.

- А ран╕ше що дивився?

- Ну всяке.  Сер╕али нав╕ть. ╤ фантастику. Фантастика - це добре. Бо люди мр╕ють.

- Любов - також прекрасна фантастика?

- В деяк╕й м╕р╕ так. Тобто вона десь ╓, але знайти ╕ншу людину в такому великому св╕т╕ з такою к╕льк╕стю населення - дуже важко.

- От ти пишеш п╕сн╕ про любов. Це все одн╕й д╕вчин╕ присвячу╓ш, чи ╖х багато?

- Н╕, нажаль, ╖х багато. Не те, щоб одночасно багато, просто я ще не знайшов таку д╕вчинку, з якою м╕г би знайти сп╕льну мову надовго. Певно, в мене дуже складний характер. Але в сво╖х п╕снях я концентруюся на хороших моментах з життя, а не на негативному.

- Ну в тебе нема такого стереотипу - «вс╕ баби стерви»?

- Н╕. На все ╓ сво╖ причини. Просто деколи я, може, ╖х не розум╕ю. Ну, наприклад, (см╕╓ться) як можна так багато говорити?!!  Хлопц╕ н╕коли м╕ж собою ст╕льки не говорять, а д╕вчата завжди знайдуть якусь тему. Я не люблю слухати розмов про ╖жу. Як вони, припустимо, рецептами м╕няються. Або ще г╕рше  - про мак╕яж. А все решта -нормально.

- Наск╕льки я знаю, тебе не лише любов ╕ музика ц╕кавлять. Ти ще десь вчишся.

- На маркетолога. Заочно.

- Невже ти збира╓шся в майбутньому працювати за спец╕альн╕стю?

- Це як страховий вар╕ант (см╕╓ться). Хай би було. В нас зараз люблять всюди питати про вищу осв╕ту. Чи ╓ диплом  ╕ все таке. Це одна з небагатьох негативних речей в наш╕й кра╖н╕, що я не люблю - дивляться на пап╕рц╕. ... ну а якщо мо╖ п╕сн╕ н╕хто слухати не буде, тод╕ буду працювати за спец╕альн╕стю - продажем товар╕в.

- А тоб╕ все одно, що продавати?

- Н╕. Продавати можна р╕зн╕ реч╕. Можна продавати ╕нструменти музичн╕, диски. Але в ╕деал╕ я хот╕в би мати музичний клуб, де б могли вс╕ виступати.

- А як би ти в╕дбирав виконавц╕в, за якими критер╕ями?

- Тих, на кого люди приходять.  Кого хочуть  чути. Це дуже  важливо.