Наступного року гурту «НУМЕР482» виповниться вже 10 рок╕в, але й дос╕ про них в Укра╖н╕ зна╓ лише молода ц╕льова авдитор╕я - меломани, як╕ ц╕кавляться укра╖нським мейнстр╕мом, котрим небайдуже, як ╕ в який б╕к в╕н розвиватиметься. Певний час «Нумер╕в» нав╕ть пор╕внювали з «Океаном Ельзи» ╕ не сприймали серйозно, та з часом музиканти зум╕ли знайти свою стил╕стику ╕ звучання, яке в╕др╕зня╓ ╖х в╕д багатьох укра╖нських колег. Наприк╕нц╕ минулого року музиканти видали другий св╕й альбом, який вважають за краще називати дебютным, бо група тут, мовляв, ╓ такою, якою уявля╓ться самим музикантам. До того ж, в╕н отримав однойменну назву: «НУМЕР482». Про новий альбом та р╕зноман╕тн╕ чинники творчост╕ ми сп╕лку╓мося ╕з запальним та непосидючим сол╕стом В╕тал╕ком Кириченком.

- Розкажи коротко ╕стор╕ю створення групи, коли ╕ як ти до не╖ потрапив.

- Я саме на днях думав про це. Мен╕ зда╓ться, це був к╕нець '98 року. На той момент я п╕втора року як перестав працювати музикантом. До цього працював у груп╕ «М╕стер Гольф» - це був такий проект ╕з профес╕йними музикантами, з╕ спонсорами. У нас була своя програма... але зараз це вже не так важливо. П╕зн╕ше пролунав дзв╕нок - телефонували хлопц╕, запрошували на пробну репетиц╕ю. Я об╕цяв подумати, почав радитись ╕з друзями, тому що на той момент уже не хот╕в займатися музикою. Але друз╕ ╕ особливо дружина Олена порадили спробувати. Я прийшов, хлопц╕ мен╕ заграли, дали сво╖ записи на касет╕, ╕ коли я поставив запис Олен╕ (там була така рокова композиц╕я), вона перепитала: «Це ╕ ╓ т╕ хлопц╕, котр╕ тебе запрошують? ╤ди! Це дуже круто». Так от все ╕ почалось...

- Назву вже разом п╕дбирали?

- Ми з╕грали один концерт взагал╕ без назви. За дек╕лька м╕сяц╕в щось напрацювали, як╕сь тексти вже були. Пот╕м стали шукати назву. Я прийшов на чергову репетиц╕ю ╕ оголосив, що придумав слово «нумер». А Вова, наш г╕тарист, котрий у цей самий момент пив м╕неральну воду, в╕дпов╕в: «482». Це ж знак якост╕ укра╖нських товар╕в! Кр╕м того, це сп╕впало з кодом м╕ста Одеса, з якого ми родом. А пот╕м ми вийшли на вулицю ╕ пом╕тили, що номер мого автомоб╕ля теж складався з цифр «482». Це був знак згори!

- Звичайно ж, ви п╕дтриму╓те в╕тчизняного виробника...

- ╤ в╕тчизняний виробник п╕дтриму╓ нас (см╕╓ться).

- Ви вважа╓те себе одеською групою?

- Ми вважа╓мо себе укра╖нською групою.

- Це зрозум╕ло. Але х╕ба в вас не присутн╕й особливий одеський дух?

- Ми любимо Одессу, бо там живуть наш╕ батьки, р╕дн╕, друз╕. З цим м╕стом нас дуже багато чого по╓дну╓. Все, що закладене з дитинства, юност╕ - воно ж н╕куди не под╕неться. Це м╕сто, що завжди з нами. О, як сказав! Що ж стосу╓ться творчост╕, то вона однозначно виходить за одеськ╕ рамки. ╤ взагал╕ це якось дивно причисляти стил╕ до конкретного м╕ста: Одеса - це таке, а В╕нниця - ╕нше. Зараз св╕т наст╕льки широкий! Людина в сел╕ може сид╕ти в ╤нтернет╕ ╕ слухати таку музику, котру нав╕ть у Ки╓в╕ не слухають. В той час як яка-небудь столична намарафечена ф╕фочка слуха╓ «В╤А Гру» в сво╓му крутому авто.

- Ну, «В╤А Гра» - це ще не найостанн╕ший вар╕ант... Назви музичн╕ колективи, котр╕ ти вважа╓ш зразковими особисто для себе, для групи.

- ╥х багато, я ╖х називаю вчителями. Багато з'явля╓ться нових виконавц╕в, але все ж ╓ вчител╕, котр╕ з дитинства були зразком. Для меня в першу чергу з рок-н-ролльних команд - це Led Zeppelin, Джим╕ Хендр╕кс, Uriah Heep, Rolling Stones, The Doors - це т╕ особистост╕, як╕ на мене сильно вплинули. Коли в Укра╖ну при╖здив Роберт Плант, я його знайшов, потис йому руку ╕ сказав: «Ви - м╕й учитель по вокалу». В╕н посм╕хнувся ╕ поставив мен╕ автограф на концертному квиточку. Просто колись я ходив вулицями ╕ намагався сп╕вати, як Роберт Плант, у мене пост╕йно в голов╕ крутились як╕сь його мелод╕╖.

- А записувати п╕сн╕ англ╕йською не збира╓тесь?

- Ми сп╕ва╓мо ╕нколи. Але ти ж прекрасно зна╓ш, що спочатку треба чогось досягти у себе на батьк╕вщин╕. Я вважаю, що в Укра╖н╕ великий ринок. В╕н з року в р╕к росте, розширю╓ться. Певний час на нас впливали Red Hot Chilly Peppers. Та й зараз впливають, але вони надто яскрав╕ - мен╕ зда╓ться, що на весь св╕т одних таких достатньо. Якщо взяти Led Zeppelin, то в╕д них почали розвиватись теч╕╖ в б╕к глему: глем-рок, арт-рок та ╕н. А якщо взяти RHCP, то це, в принцип╕, туп╕кова г╕лка, адже вони неповторн╕. Також U2. Можна, зв╕сно, вчитися в них робити шоу, працювати так само як╕сно, вчитися парт╕ям, побудов╕ композиц╕й. Вчитися можна у багатьох, але якщо ти будеш грати таку ж музику, то це однозначно буде насл╕дуванням. Тому зараз ми намага╓мося шукати себе, виключно сво╓ звучання, ╕ це одразу пом╕тно на нашому другому альбому. Перше, що мене позитивно вразило, - те, що тут ми знайшли св╕й саунд, ╕ майже знайшли себе. Зрозум╕ло, що музикант пост╕йно шука╓, завжди йде вперед ╕ не може зупинятися, примовляючи: «Ось, я буду таким». Н╕! Ти весь час будеш себе шукати. Зараз в нас приблизно вийшло те, чого ми намагалися досягти...

Стосовно вчител╕в, то я можу вважати такими й Depeche Mode. Вони хоч ╕ електронщики, але все ж. Чудов╕ приклади були ╕ в Metallica - також ╓ чому вчитися. Але зараз з'явля╓ться дуже багато нових молодих команд - в основному англ╕йськ╕ - т╕, що мен╕ дуже подобаються. Наприклад, так╕, як Arctic Monkeys. Дуже прикольн╕, ╓ з кого брати приклад. Нав╕ть наша п╕сня «Любов╕ мало» приблизно в ╖хньому стил╕. Ще Coldplay, Keanе дуже подобаються, Audioslave - потужн╕, але в той же час мелод╕йн╕. Це те, що надиха╓.

- А якщо пор╕внювати ваш другий альбом ╕з попередн╕м, цей вийшов досконал╕шим? В╕н ц╕л╕сний, як ти вважа╓ш?

- Це вир╕шувати не мен╕. Якщо копатися в недол╕ках - це вже метушня, тому що ти це вже зд╕йснив - залиш, зроби висновки ╕ просувайся вперед. Просто треба самому зрозум╕ти, що було неправильним ╕ зробити нове, але краще. ╤ все-таки, як на мене, другий альбом вийшов ц╕л╕сн╕шим за перший.

- Якщо в контекст╕ попереднього альбому ви говорили про таке поняття, як «кавай-рок», чи залишилось воно актуальним ╕ донин╕?

- Думаю, дух залишився. Тому що ╓ п╕сн╕ - наприклад, «Любов╕ мало» - це реальна панкота. ╢ п╕сня «Крапл╕ ╕ скло» - це така рок-балада. ╢ л╕рична «Ти з╕ мною», а ╓ жорстка «Трилер», тобто р╕зн╕ ╓ п╕сн╕, але вони ж об'╓днан╕ чимось ╓диним, назва чому «НУМЕР482». А ось на наш стиль одягу поняття «каваю» точно не вплива╓ (усм╕ха╓ться). Ми все-таки подоросл╕шали. Хоча щось залиша╓ться актуальним. Наприклад, ╓ таке слово рос╕йською - «дерзость».

- Ви достатньо довго писали другий альбом...

- Просто склалося таке враження, тому що ц╕лий р╕к ми н╕чого не робили. Тобто ми, зв╕сно ж, робили, накопичували матер╕ал, але, в принцип╕, вийшло так, що в╕н нам не згодився.

- Плану╓те тур на п╕дтримку альбому - як це прийнято на заход╕?

- Це питання до нашого директора. Звичайно, музиканти завжди хочуть працювати, але там уже як випаде. Ми просто концерту╓мо, коли нас запрошують.

- Ваш продюсер дикту╓, що вам необх╕дно робити?

- Н╕. У нас достатньо-таки пл╕дний тандем. Вона практично не втруча╓ться в нашу творч╕сть, тобто ми робимо те, що вважа╓мо за потр╕бне сам╕.

- А група ревну╓ тебе до того, що тоб╕ як фронтмену д╕ста╓ться б╕льше уваги?

- Нам просто вже не 18 ╕ нав╕ть не 25, тому... ╢ як╕сь певн╕ моменти, але я намагаюсь не давати привод╕в.

- Як сп╕лку╓тесь з╕ сво╖ми фанами?

- У нас ╓ фан-клуб. На жаль, ми мало сп╕лку╓мося з д╕вчатками, але вони сп╕лкуються м╕ж собою на форум╕ нашого сайту.

- Тво╖ п╕сн╕ автоб╕ограф╕чн╕?

- Вони вс╕ про мо╖х друз╕в, про мене, про мо╖ стосунки з коханою людиною. Я зазираю всередину себе ╕ ╖х зв╕дти «витягаю». Я дуже черства людина, тому мен╕ ╕нод╕ складно це робити. Щоби це робилося з легк╕стю, на мене може вплинути т╕льки слово «треба».

- А слово «Н╕» (таку назву ма╓ нова п╕сня «НУМЕР482», котра на альбом╕ йде передостанн╕м треком)?

- Так, ╕ це теж (см╕╓ться).

- У тебе добре развинута ╕нту╖ц╕я?

- Погано розвинута в тому план╕, що я не розбираюсь у людях. От на людей ╕нту╖ц╕╖ у мене фактично нема╓. Хоча в мене добре розвинута ╕нту╖ц╕я на стосунки. Я не дозволяю близьким людям залишати в соб╕ щось негативне. Якщо бачу, що щось не так, завжди першим починаю розмову, розпитую, що ж не так. Саме про це моя однойменна п╕сня.

- А як ставляться до творчост╕ «НУМЕР482» тво╖ донечки?

- ╥м подоба╓ться. Я моментально визначаю, коли вони сп╕вають не просто тому, що я ╖м ставлю. Якщо подоба╓ться, ╖м достатньо почути один раз, щоб почати насп╕вувати. У них в╕дм╕нна музична пам'ять. Коли ми ╖демо в машин╕ ╕ звучить п╕сня - наприклад, по рад╕о, то вони в╕дразу ж починають насп╕вувати ╕ я визначаю, що ╖м подоба╓ться, що, так би мовити, ляга╓ на вухо.

- Куди ти ╖х водив останн╕м часом?

- На Новий р╕к я ╖х в╕ддав д╕ду з бабусею ╕ вони ╖х водили скр╕зь. А я сам водив себе по Одес╕.

- П╕д ялинкою не загадував бажання щось зм╕нити у нашому шоу-б╕знес╕?

- Н╕чого не хот╕в би зм╕нювати. Хай усе буде так, як ╓. ╢ люди, котр╕ увесь час намагаються щось зм╕нити в ╕нших людях, а ╓ люди, котр╕ намагаються зм╕нити щось у соб╕. Так от, я хочу бути людиною ц╕╓╖ друго╖ категор╕╖ - група номер два (см╕╓ться).

- НУМЕР482.

- Так, група, що насамперед намага╓ться зм╕нити щось у соб╕ або у сво╖й команд╕, в орган╕зац╕╖ свого м╕кро-шоу-б╕знесу. А те, що в╕н розвива╓ться - це вже зараз пом╕тно. Ти ж бачиш, що рок╕в с╕м тому найпопулярн╕шими були рос╕йськ╕ виконавц╕, а зараз, навпаки, укра╖нськ╕ - найпопулярн╕ш╕ ╕ найдорожч╕, до реч╕. Я маю на уваз╕ СНД-шний прост╕р. Якщо в попс╕, то це «В╤А Гра» ╕ В╓рка Сердючка, а якщо в рок-н-ролл╕, то в Укра╖н╕ «Океан Ельзи» поки що не може переплюнути н╕хто - на даний момент вони найдорожч╕. Жодна рос╕йська група не кошту╓ ст╕льки, ск╕льки наш «Океан Ельзи».

- М╕ж ╕ншим, вас довгий час називали «клонами ОЕ», а ╕нод╕ нав╕ть плутали тебе з Вакарчуком. Славко не передавав тоб╕ «в╕таннячка» на рахунок вашого кл╕пу «Серце», котрий нагаду╓ океан╕вський кл╕п «В╕дчуваю»: б╕лий фон, краватки...?

- Ти ще скажи, що ми з ним схож╕ т╕льки тому, що ми обидва чолов╕ки! Це просто такий британський стиль.

- «Океани» не раз зм╕нювали склад. В╕д вас не так давно п╕шов барабанщик. Чому?

- Коли алкоголь ╕ наркотики заважають робот╕, про яку роботу може йти мова?

- Так ╕ написати?

- Так, адже так воно ╕ було. Розумн╕ люди зрозум╕ють.