Дев╕д Боу╕ в дивний спос╕б достуку╓ться до наших душ: по-перше - музикою, по-друге - образн╕стю, по-трет╓ - креативн╕стю при вт╕ленн╕ в життя сво╖х театрально-альбомних геро╖в. Моментами важко нав╕ть просл╕дкувати, де автентичний Боу╕. Чи, бува, не ╓ в╕н справд╕ тим прибульцем ╕з космосу, роль якого так легко в╕дтворив 1972 року? Про нього часто пишуть ╕ пишуть по-р╕зному: в╕д тотального захоплення, до нав╕ть об╜рунтованих сумн╕в╕в щодо справжньо╖ велич╕ живо╖ легенди рок-н-ролу. Ось лише к╕лька хаотично вибраних мною приклад╕в.

"Якийсь час виглядало не те, що Дев╕д Боу╕ буде тим для с╕мдесятих рок╕в, чим був Елв╕с Пресл╕ для п'ятдесятих: харизматичною постаттю, яка без надм╕рних зусиль зможе вм╕стити у сво╓му ╕м╕дж╕ все, що ╓ присутн╕м на музичн╕й поп-сцен╕. Боу╕ мав (╕ надал╕ ма╓) велику харизму, але коли зап╕знатися з його музичним доробком минулих рок╕в, часом важко зрозум╕ти - про що було ст╕льки крику..." - The New Rolling Stones Records Guide, 1983.

Водночас у британському часопис╕ "Q" Боу╕ пос╕в шосту позиц╕ю в рейтингу кращих артист╕в минулого стол╕ття. Не менш популярна газета The Sun взагал╕ визнала його за з╕рку стол╕ття найб╕льшо╖ величини.

Музична енциклопед╕я (Irvin Stambler. The Encyclopedia Of Pop, Rock, Soul. - Лондон,1992 ) пода╓ наступну характеристику Дев╕да Роберта Джонса: "Дев╕д Боу╕ - постать дивна: для одних рецензент╕в - дегенерат, для ╕нших - авангардна з╕рка останнього чверть стол╕ття. Але незаперечними ╓ його велик╕ творч╕ можливост╕ ... ориг╕нальн╕сть на кшталт Боба Дилана та The Beatles".

6 червня минуло 30 рок╕в ╕з дня прем'╓ри альбому Дев╕да Боу╕ - The Rise and Fall of Ziggy Stardust And The Spiders From Mars - в╕зитно╖ картки артиста, що давно стала класичним роковим твор╕нням. ╤ коли йдеться про музичний доробок Дев╕да, ми передус╕м думками зверта╓мося саме до ц╕╓╖ плат╕вки - одн╕╓╖ з найважлив╕ших та найвпливов╕ших в ╕стор╕╖ музики XX стол╕ття. Альбому, що зм╕нив як поп-культуру, так ╕ шоу-б╕знес. За тих 30 рок╕в, що минули, Боу╕ встиг видати б╕ля двадцяти "студ╕йник╕в" - г╕рших, кращих, ╕нших.

Heathen - наступний. Його прем'╓ра мала м╕сце 10 червня, альбом ж, точн╕ше - п╕ратська верс╕я, вже к╕лька тижн╕в ╓ в продажу. Корсари фонограф╕чного промислу - люди не далек╕ в музиц╕, ╕з в╕дм╕нною ╕нту╖ц╕╓ю, а, отже, на Heathen зробили ставку недаремно. Хоча цього разу Боу╕ й не пропону╓ жодних музичних неспод╕ванок чи новаторських театрально-звукових експеримент╕в, не зм╕ню╓ власного образу (що, зрештою, й не було б неспод╕ванкою), але вкотре показу╓ нам свою в╕дм╕нну артистичну форму. Попри поважний в╕к як для рок-з╕рки (2002 року Боу╕ в╕дсвяткував 55-╕ уродини), ма╓мо враження, що т╕льки недавно Боу╕ подоросл╕шав. В╕д╕йшли в минуле проблеми з наркотиками. Схоже, що й публ╕чно декларований б╕сексуал╕зм теж був ознакою бурхливого дозр╕вання. Останн╕м часом т╕льки йдеться про Боу╕ та його родину, Боу╕ та його фестивал╕, Боу╕ та нов╕ альбоми, т╕, що зас╕ли на арх╕вних полицях артиста в оч╕куванн╕ свого часу, й той, що все ж таки побачив св╕т цього року.

Над записом Heathen працював давн╕й приятель Боу╕ - Tony Visconti, в╕дпов╕дальний, м╕ж ╕ншим, за звучання плат╕вок Diamond Dogs, Young Americans, Low чи Heroes. Це перший альбом, виданий Дев╕дом Боу╕ в сп╕впрац╕ з компан╕╓ю Sony Music. Ц╕кавим ╓ той факт, що плат╕вка серед 12 п╕сень м╕стить дв╕ кавер-верс╕╖ з репертуару Pixes ╕ Neil Young-a, ще дв╕ були записан╕ п╕д час сес╕╖ до сумнозв╕сного (поки що не виданого) альбому Toy.

Heathen не зм╕ню╓ русла музично╖ традиц╕╖ останн╕х рок╕в ╕ не вносить н╕чого нового в рок-н-рол, як, наприклад, його альбоми з 70-их, але все ж слуха╓ться з повагою. У стаб╕льн╕й безкомпром╕сност╕ також ╓ сво╖ переваги.

"Маю нам╕р записувати альбоми до моменту, поки взагал╕ не втрачу публ╕ки..." - так десять рок╕в тому категорично заявляв Боу╕. Сьогодн╕, як н╕коли, хочеться це пам'ятати ╕ йому в╕рити.